castles_com_ua (castles_com_ua) wrote,
castles_com_ua
castles_com_ua

Valencia, Las Fallas-2019: Файяс в Валенсії


Я стільки років мріяла побачити це власними очима - ну от, мрія здійснилася. Обгризена, обкусана реальністю, але здійснилася.


Я таки побувала у Валенсії на півдні Іспанії в останні дні Файясу - можливо, наймасштабнішої зустрічі весни на континенті.
І тепер хочу, щоб ви теж туди вибралися. Має сподобатися.








Спочатку буде практична інформація - і собі на пам'ять, і, може, комусь з читачів згодиться.



Дорогою до Валенсії. З вікна поїзда.

Іспанія поза літом - досить екзотичний напрямок для українських авіакомпаній, а вже лоу-кост в Іберію і взагалі був рідкою птахою ще кілька років тому.
І як тільки в березні-2018 МАУ оголосили про відкриття лоу-кост тарифів по ранньому бронюванню й серед напрямків з'явився Мадрид - я відразу взяла два квитки. У Міка день народження якраз наступного дня після закінчення Файясу, я так давно хотіла туди вдвох поїхати.
Квиток на одного за маршрутом Київ-Мадрид-Київ з купленим вже місцем (я люблю гарантовано сидіти біля вікна і не на крилі) обійшовся у 1286 гривень.
Хто того благословенного березня знав, що через півроку Мік вирішить нас с Грицем залишити.
Хоча МАУ попереджало, що лоу-кост тарифи поверненню не підлягають, гроші за квиток Міка йому відшкодували майже у повному обсязі.


Але де Мадрид - а де Валенсія. 360 км - відстань солідна.
Десь за місяць до поїздки взяла квитки на швидкісний (до Валенсії без жодної зупинки) потяг AVE на сайті іспанських залізниць RENFE. Хоч і за промо-тарифом, але вийшло не надто дешево: 27.80 євро в один бік.



Якщо ж брати безпосередньо перед виїздом, квитки в один бік коштують 67-72 євро. Терпіти не можу щось планувати, але останні поїздки у мене розписані ледь не до хвилини: це дає дуже суттєву економію.
Є ще варіант з електричками, але в такому разі добирання буде не за 1.45, а 5-7 годин в один бік. Воаховуючи, що виїзд у мене був ранком після нічного прильоту, це точно не мій варіант для 2019 року, але на майбутнє можна буде скататися і так. Бо повернутися дуже хочеться.


Більше про переліт МАУ і його мінуси я розкажу в другій серії (якщо наберусь на неї сил), а тут буду лише про 18 березня 2019 року.
Дуууууууже добре, що на вокзал я прийшла на півгодини раніше - весь цей час пішов на прохід рамок металошукачів (після тераків понад дюжину років тому на іспанських залізницях пекло робиться) і пошук платформ. Масштаби вокзалу Пуерта де Аточа в Мадриді  не вражають, ні, вони вбивають наповал. Там можна загублено блукати рік, плакати в куточку під пальмами велетенського зимового саду - і ніхто не побачить й не прийде на допомогу. У Франкфурті чи Берліні вокзали теж великі, кажете? Ага, велиииииииииикі, ага. В порівнянні з Аточою вони як мій Гриць в порівнянні з Вірастюком.


І на вокзалі (ще раз - МАСШТАБ!!!!), і у потязі - тиша і спокій. Ось це в іспанцях не може не імпонувати: спокійна гордість. Їдеш немов з Роттердама в Дельфт, такий спокій. На італійські і навіть німецькі потяги зовсім не схоже.
У вагонах є вай-фай, весь час поїздом бігають стюарди з напоями і якимись сендвічами.
Особливих красот за вікном не було: оливи, виноградники, невисокі пагорби, скромні церкви, кілька провінційних аеропортів.
Прибуває потяг на станцію "Хоакін Соролла", розташовану задалеко від центру.


Файяс в одній картинці: дівчата у сукнях королев Файясу - і скульптури-ніноти за їхніми спинами.

По приїзду забігла у вокзальний МакДональдс - і вперед, шукати те, заради чого їхала.


О, а ось і воно. У першій же вуличці неподалік вокзалу помічаю скульптури, котрі горітимуть сьогодні вночі, коли мене вже тут не буде, але поки що стоять. Привіт, мій перший в житті нінот.


Привіт і тобі, мій № 2. Скульптури завжди стоять парами: маленьку називають "дитячою", поруч велика.
Всього скульптур щороку роблять понад 750 (!!!!), я бачила може з сотню.
Стилістика у всіх дуже подібна, мультяшна, інфантильна, сучасні ніноти мало схожі на ті, котрі робили колись. Але так завжди відбувається із звичаями, котрі не законсервувалися: вони живі, а, отже, розвиваються. Може, не в той бік, в який би етнографам хотілося, але життя - воно непрогнозована штука. Ніноти несе в мімімішність.


Так, схоже, далі нема куди відкладати: час розбиратися, що таке Файяс, як він потрапив у 2016 р. у список нематеріальної спадщини людства від ЮНЕСКО, хто такі ніноти і чому просто на вулицях в ці дні танцюють фанданго.


І про розкішні сукні (часом вартістю у 20 000 євро) теж поговоримо.



Щороку Валенсія і околиці перетворюються у вихор з вогню і світла. Вже з кінця лютого на вулицях починають з'являтися прикраси і скульптури, але кульмінація, апогей - це з ранку 15 березня (Ла Планта) і до глибокої ночі 18 березня (Ла Крема). Такої глибокої, що то вже 19-те.
Я була вдень 18-го.


Пишеться назва цього свята вогню Fallas, читається ж Файяс, "л" не чути. Не чути з екрану ще й звуки свята, а вони - велика його частина. Весь час з усіх боків щось підривалося, бухкало, бамкало і стріляло. Ну йдуть діти і кидаються петардами під ноги - це зрозуміло. Але й стара бабуся йде з магазину з повною торбою продуктів, дістає якусь упаковочку, виймає з неї щось піротехнічне, кидає на землю, воно голосно квакає - бабуся вдоволено щось сама собі бурмоче і продовжує шлях з гордо піднятою головою. Весна тепер точно прийде, вона все зробила, щоб весна прийшла.


Я завбачливо взяла з собою беруші, але аж так голосно не було. Було повсякчас. Причому людям під ноги все-таки стараються не кидати, навіть підлітки.


Про архітектуру в пості майже не буде: за цілий день блукань містом я бачила і залишки римського міста Валентія Едетанорум, і середньовічні укріплення та храми, і трохи сучасної архітектури (бо не потрапила в містечко мистецтв від Калатрави і Ко), але про це і так літератури повно. А про Файяс українською піди ще знайди.
Плюс я була у понеділок. Музеї закриті і так, всі храми міста теж зачинені. Підозрюю, відкритим був кафедральний собор, але потрапити туди все одно б не вдалося. Далі стане зрозуміло, чому.


Якщо дуже коротко: вразила кількість кованих елементів. Вони скрізь.



Учасники Файясу - касал файєри. Їхнє головне завдання - створити ніноти. З валенсійського діалекту іспанської "нінот" перекладається як "лялька". Перш ніж згоріти смолоскипами у ніч на 19 березня, всі ніноти проїжджаються своїми дільницями міста, а потім займають своє місце на вулицях і - найчастіше - перехрестях Валенсії під час Ла Планти. Встановлюють їх, читала, вночі - щоб вранці сусіди вийшли і потішилися, які їхні файєри молодці.



Всі скульптури огороджені, навколо деяких - подвійна огорожа. Щоб зайти за перший кордон, потрібно заплатити благодійний внесок в 3-5 євро.
Ну зрозуміло, що я обмежувалася лише зовнішніми кордонами.


Кадр про погоду в той день :)


Я, звісно, читала про нінотів (є цілий музей з тих пар, які врятовані від вогню щороку) і знала про жертвопринесення квітів Мадонні. Але такої кількості людей у національних костюмах я не очікувала - і спочатку обфотувала кожну групу, яку зустрічала на вулицях. Коли до мене дійшли масштаби (цього дня у такому вбранні ходять десятки тисяч валенсійців), я перестала поводитися як сталкер-папараці.



Колись давно нінотів робили з пап'є-маше та картону. Потім додався гіпс, який розфарбовували після висихання. В арсеналі були і тканина, і деревина, і що тільки придумаєш. Сьогодні файєрам зручніше виготовляти складносурядні конструкції з ляльок з сучасних матеріалів. В хід йдуть скловолокно, пінопласт, полістирен, будівельна пінка тощо.
Наскільки екологічно це все потім спалювати на кожному кроці - ой не знаю.


Тему для скульптури обирають заздалегідь. Найчастіше вона висміює якісь сучасні тенденції, політичні чи культурні події. Так само, як у нас на маланках, так. Бо ж по суті і там, і там святкується наближення весни і нового життя.
Зрозуміло, що при сьогоднішніх масштабах свята просто от взяти кільком хлопцям і створити класну скульптуру, а потім її спалити вже не так просто. Рівень нінотів свідчить, що їхні творці - професіонали. Команди зі скульпторів, художників та інших майстрів працюють кілька тижнів. Кожен район Валенсії та приміських містечок та сіл зацікавлений у тому, щоб переманити в свою команду найкращих митців. Кожен хоче, щоб саме їхню скульптуру цього року визнали найкращою - і подарували їй життя і довічну путівку в музей нінотів. Роблять майже всі фігурки в одному місці - в майстернях Ciudad del Artista Fallero. Побачити процес, кажуть, може будь-хто - заходи у майстерню та дивись собі.


Поки у майстрів в голові створення нінотів, які вразять, у тисяч інших жителів краю свої турботи.


Музиканти вуличних оркестрів репетирують народні пісні і марші на своїх долчайнах (гобоях) та табалетах (барабанах). Бо крім петард, Фаяйс звучить і музикою цієї землі.


А жінки, дівчата, дівчатка...


Ох, у них теж завдання не з простих.


Сукні! Найчастіше вони стилізовані під вбрання заможних містянок ХІХ століття. Мереживо таке, що слів описати його не вистачить.


Тканини - найкращі. Часом орнамент на них набитий, але ще частіше це вишивка, причому не лише машинна.


Сукня королеви Файясу (а в цей день всі жінки у таких сукнях - королеви) коштує щонайменше 2000 євро. А бувають наряди і на порядок дорожчі.


На більшості жінок - стрічки у кольорах прапору Валенсії.



Цими ж прапорами прикрашені і деякі вулиці середмістя.



Зачіски теж у всіх традиційні. У маленьких дівчат ще немає отих бубликів на вушках, як у старших панночок.


Ось такі зачіски - у всіх. Колір волосся на бубликах не відрізняється від свого. Підозрюю, це з свого волосся і робиться. Обов'язкова частина зачіски - довгі позолочені гребінці та шпильки.


Ось ця традиційна зачіска у ляльки-нінот. Як жива, угу? :)


Часто ще вуаль з мережива. Найчастіше біла, часом чорна (напевно, у жінок в жалобі?).


Часом вуаль викладається мереживним вінцем - дуже гарно.


Масивні сережки та прикраса або хрест на шиї - теж частина святкового вбрання.


Будемо вважати, що тема взуття розкрита :)


Хоча справжня-пресправжня королева Файясу лише одна - її обирають наприкінці лютого біля середньовічної башти Серранос.



Чоловіки теж не відстають.



На них традиційні еспадрільї з завязками (іноді аж до колін), в'язані у хитрі орнаменти білі вовняні гольфи, вовняні смугасті накидки, бріджі різної ширини -


- тому такі штани схожі на спідниці.


жилети чи піджаки (часто вишиті або пошиті з дорогих тканин) - і хустка на голові, зав'язана у самий провокаційно-піратський спосіб.


Вікових обмежень для учасників дійства немає ніяких.


Святкують всі: від старих -


- до дуже, дуже, дуже малих. Відразу відчуваєш контраст з забобонними українськими мамами, котрі завішують візочки якимось шматтям, аби ніхто їхню дитину якомога довше не побачив, еге ж? Цивілізованість - вона не в останню чергу в довірі і відкритості.


Більшість вулиць центру у ці дні перекриті для руху транспорту - тому й можливі ці фанданго на кожному кроці. Люди, це фантастично, справді! Особливо коли у групу танцюючих забігають прості перехожі у джинсах - і  витанцьовують на рівні з вбраними у народний одяг. Круть.


Дуже людно в цей день на центральному ринку Валенсії, арт-нувошному диву архітектури. З вітражами, плитками, кованими елементами. Асортимент там - ииииииииииииии. Слиною можна захлинутися.


Це не звідти фото, а з якогось магазинчика на вулицях міста.


Біля такої традиційної будівлі ринку - самий авангардний набір скульптур: з андроїдами, роботами та іншими речами з майбутнього.


Коли часом піднімаєш голову вгору, помічаєш, що найбільш кардинально від усього, що бачила раніше, тут відрізняються балкони. Знизу вони часто оформлені традиційними біло-блакитними керамічними плитками. Дуже кльово виглядає.


А ще у Валенсії на кожному кроці - стріт-арт.


Розмальовані всі поверхні, на яких можна малювати.


Підозрюю, мурали Валенсії заслуговують на самостійний і насичений маршрут.


А потім так придивишся - і насупишся, набурмосишся. Так, туристична індустрія - зараз економічний монстр, вона вже приносить шалені прибутки і змінює популярні місця, і далі маховик піде лише по наростаючій. Але хлопці, який я терорист?:(


Ну, якщо ще буду в Валенсії (а дуже хочу бути) - побачу більше стріт-арту.


І зрозуміло ж, звідки його тут так багато. Традиція у іспанців така. :)


Те, що навколо Файяс, виднов ідразу. От лялька-нінот сидить у вітрині магазину.


Ось лялька-не нінот продається у сувенірній крамничці.


А ось ляльки - не ніноти і не сувеніри - на одній з сотень торгових яток, які стоять цього дня на вулицях. Ви би бачили, якііііііііі черги (і знову тихі і спокійні) стоять цього дня до фургончиків з традиційними смаженими в олії пончиками. Сотні людей тихо і мирно вбивають годину свого часу на купівлю жирної вуглеводної бомбочки - бо так треба, такі традиції.



Шкода. що я так і не побачила, які з нінотів смолоскипи. Навіть сама назва свята походить від Fax - смолоскип. Начебто колись валенсійські столяри почали спалювати залишки деревини на честь Йосипа, чоловіка діви Марії - так свято і зародилося у XVIII ст.


ще до дня Да Планти ("посадки", ага - 15.03 монументи "саджають" на їхні місця) містяни можуть роздивитися всі маріонетки та проголосувати за ту, яка сподобалася найбільше. Тому біля багатьох нінотів - вимпели з місцями, котрі вони зайняли у різних конкурсах.


Ось біля цієї відьмочки Петри цілий іконостас з вимпелів. Тому що оцінюють люди не всю композицію-файю, а кожну скульптуру окремо.


А біля деяких - жодної відзнаки.



О, знову трапився кадр з фанданго.


Танцюють з кастаньєтами. Танець не такий і простий, але певний набір рухів повторюється і повторюється десятки разів.



Під кінець, коли музика оркестру трохи пришвидшилась, артисти нарешті запосміхалися, засміялися. Круто було.



Біля одних з середньовічних фортечних воріт був нінот-цвинтар з всілякими такими от сценками. Мене там знову накрило дощем із сліз. Страшенно сумно, що тепер жити одній, що ніякі тіндери не врятують від самотності, котра відмежувала тебе глухим мідним тазиком -


І що ніколи вже не йти з кимось, взявшись за руки, не відвідувати свята і події вдвох. Довго мене ще так накриватиме - бо занадто раптовим було рішення Міка для мене.  :(.


Ось ця скульптура-цвинтар з іншого боку.


А це її піратська сусідка з другого боку воріт.


Якби нагороди за ніноти роздавала б я, ці венеційські розкапризовані упирі отримали б перше місце.

О 13-00 на площі біля ратуші щодня в дні фестивалю відбувається Mascletà - піротехнічне шоу світового рівня .
Якщо колись ще буду у Валенсії, піду на площу за годину до його початку - інакше буде як цього разу: я лише чула вибухи дим. Там не просто натовп, там страх який натовп, сотні тисяч людей. І хто не встиг, той запізнився. Я запізнилась.


Зате на процесію покладання квітів Мадонні не запізнилася. Караулила колону людей у народних строях, яка все приростала і приростала учасниками. Головні по своїх ділянках роздавали дітям букетики білих квітів і слідкували за порядком.



Шикувалися надзвичайно довго, нарешті колона рушила.


Ви не можете уявити її масштаби.


Я теж не можу - бо колона йде десь з 15-00 і до глибокої ночі (!!!!!!!).


На одному з перехресть почалися загорожі - і на учасників вже чекали два вершника зі шпагами.


Дядько, схожий на фараона, йшов за конями і миттєво прибирав за ними какахи.


На перехресті вершники тупцялися дуже довго. колона приростала черепашими темпами, я мала час озирнутися і подивитися на валенсійські будинки. Як і скрізь в Іспанії, тут дуже багато будинків-башт. Ні, на фото їх немає. Це я так, собі на пам'ять написала.



Набридло стояти і чекати, з іншого боку вийшла на площу мерії. Там як на барселонській Рамблі - купа живих скульптур застигли в очікуванні монет за можливість з ними сфотографуватися. Колись народ охав від "левітуючих" йогів, посохи котрих тримали невидиму очам підставку для сидіння. Ну, прогрес на місці не стоїть - йогів замінили скейтбордисти і мотоциклісти, котрі вже не просто левітують, а парять у складних позах.


Коли платформа тільки готується, від туристів її прикривають клейонкою-цератою - а щоб не підглядали і фокус не розгадали.


Поки я дивилася на живі фігури, колона нарешті рушила, довелося доганяти. На вулицях було не пройти - вся Валенсія кинулася дивитися на процесію. За годину-дві народ попустить - і місця будуть знаходитися то там, то там.


Не буде жодної шпаринки лише біля кафедрального костелу, де встановлена статуя Діви Марії, для якої і роблять мантію з букетів.



А поки ці букети їй лише несуть.



Гордо, спокійно, повільно. Десь везли дівчинку на інвалідському візку, десь немолода жінка встала з візка і під аплодисменти поковиляла вперед сама.


Кидається в очі ставлення батьків до дітей.


Татусі і дідусі несуть малят, ведуть їх за руки - мама може поруч йти королевою, а може й взагалі бути відсутня. Я не уявляю собі, щоб мік десь колись так пішов з Грицем на якусь подію :( Мені заздрісно, так.



Хоча багато і традиційного розподілу ролей.


От яка милота.



Ось, власне, площа з статуєю. Я її не бачила своїми очима: витягувала руки з фотиком вгору, підстрибувала, робила кадр. Інакше ніяк. Натовп. Знову ж таки, знала б куди йти - пішла б раніше. А в незнайомому місті все трохи невчасно виходило.





Крім букетів, які несуть в руках, кожен район презентує і велетенські композиції з квітів.


Г - гордість.


О, ще один кадр, зроблений у стрибку.
ось тут більше видно композиції з квітів. Бувають просто велетенські.


Під вечір пройшлася місцевим парком (крутезний, дуже гарні мости над ним). Дуже хотіла добігти до центру культури, але ноги сказали: "Ні фіга. 4 км? Швидким кроком? Хха. Ні, сьогодні ні".


Чекала, коли увімкнуть вуличні вогні. Бо Файяс - це ще й конкурс на найкраще прикрашену вулицю.


І в більшості вулиць є спонсори, найчастіше чомусь пивні компанії.


Тут і батарейка у фотику сіла - більшість вечірніх кадрів довелося знімати на телефон, я ще до цього часу не повиколупувала ті картинки з свого Сяомі.


І гуляти б мені й гуляти, але раптом з'ясовується, що до потяга 40 хвилин і понад 3 км шляху. Ооооооооооооо, яаааааааак я бігла тими вбитими ногами через площі і ніноти, як врізалася розпашілим ножем у густе тісто натовпу перед вокзалом Валенсія Норд, як проклинала світлофори і оббігала пішоходів... Але таки влетіла у потяг вчасно.
І тепер хочу ще. :)


Tags: Іспанія, Весна, Традиції, Фестиваль
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments