castles.com.ua

(no subject)


Ordnung muss sein.

Я завжди писала про всі маланкафести у Чернівцях - 2020-тий не стане виключенням.



Тільки втома править бал. втома підказує от що: текст я частково возьму з свого звіту за 2028-тий. Там небагато що змінилося, а писати так само зубасто зараз не виходить.


Collapse )
castles.com.ua

Бояни і Припруття: три роки пройшло, і от знову.


Я не була тут три роки - їздила 7 січня до Криворівні. Ну привіт знову, Бояни і Припруття.



Глянемо, що змінилося за цей час?
(Спойлер: мало що. Але відчуття. що джерело ритуалів таки пересихає, не покидає мене).

Collapse )
castles.com.ua

Перші маланки-2020


Як завжди останнім часом, вранці 1 січня ми вирушили в Герцаївський район - за маланками.





Дорогою заїхали перевірити. чи справді ходить 1.01 маланка у кількох селах сусіднього Глибоцького району (Тарашани і околиці). Ні, там все почнеться 13-го.


Тому була звична трійця - Петрашівка (Міхорені), Годинівка і Горбова.


Це Петрашівка. Енергетично вони незрівнянні і неймовірні. Земля гуде від цих коників.


Це Годинівка. Там переважно діти - і чомусь часом враження, що вони маланку не проживають, а відбувають. бо треба. Але навіть в такому варіанті маланка краща, ніж життя без маланки.


Ну і Горбова. де маланкують наймасштабніше - і де є як традиційна частина, так і переберійна, карнавальна.


А це оркестри. Без музики нема маланки. Музика грає в сприйнятті свята (особисто для мене, може) велетенську роль. Музика прекрасна.


А це, власне,чималий шмат Герцаївщини - найменшого з районів і етно-регіонів України, заселеного переважно етнічними румунами.  Над районом злим джойстіком стирчить монастир московської церкви в Банченах: прикордонну територію, котра навіть язичницькі свята все ще відзначає в унісон з колись рідною Румунією, РПЦ окучувало дуже старанно і могутньо. Михайло Жар, настоятель Банчен, як циган сонцем крутить Герцаївщиною, а людина він (м'яко кажучи) дивна, специфічна і українофобська.


А це ми, я і Гриць, через стрибання у сніги котрого і тотальне промокання (хоч викручуй) довелося покидати маланки години на дві раніше запланованого часу. Ну, але практичнов се бачили.



Тепер погнали дивитися картинки.


Орлан з Горбової - найвражаюча платформа-2020. Крила рухаються. Зі старого автомотлоху тут вміють зробити цукерку всім на радість.


Вид на пташиний хвіст.



Кадр про вітер. Він був шквальним.


Давні мої улюблені маланкарі з Горбової, місцеві креативщики і майстри на всі руки. Цього року у них була найкраща миша (мишей було чимало).


При цьому яких хочеш. :)


Ось ще смішна.


І ще кадри про вітер. Цей.


І цей. Минулими роками у Петрашівці я не помічала аж таких розкішних столів, а зараз почали підгодовувати коників практично у кожному дворі.



Традиційна частина з Горбової. Тут так не годують. Частують. але не так багато.


Оппа, справжня Маланка!!!!! НІКОЛИ раніше не бачила такого персонажа на Герцаївщині - а от на тобі. Це Годинівка.


Це теж вона. Знаю, що буде буркотіння про сепаратизм, і знаю, що ці прапори значать значно менше, ніж здається. Бо вчора там був ще прапор партії регіонів з датою 2010, прапор Угорщини, Німеччини і якийсь рекламний стяг автоконтори. Що знайшли. тим і махають. З громадянською свідомістю у румуномовному краї, забембаною московською патріархією. не все гаразд. хто б заперечував. Але.


Але серед молоді з кожним роком все більше чути українську. Тру сторі.
Це Горбова на фото. За незвичну локацію (з галереї другого поверху) дякую чернівецьким фотографам Миколі Гавці та Дору Ропчану. котрі знімали маланку якраз звідти, помітили мене і покликали до себе.


Ну от якраз про свідомість кадр ще. Можна поговорити про стан сільських вуличок, вимащених багном по вінця. Але я більше про кокошнік одного з персонажів.


Коли горбівчани відтворюють свої звичаї. у них краще виходить. Не треба їм ще й російські.


Останні кілька років на маланку, котра 01.01, завжди сонячно.


А от зі снігом по-різному. В Петрашівці було БАГАТО, Гриць у своєму бажанні наробити в снігу слідів провалювався ледь не по пояс.


А вже в більш рівнинній Горбовій сніг був лише подекуди. До вечора й той розтанув, напевно, з таким-то вітром.



Вітре, так. Вітер.


Хлопці і так мотиляють конячими гривами зі стрічок на всі боки. А коли ще й вітер допомагає - магія.


Так шкода. що бачила їх так недовго. Все собі кажу, що може, може пощастить колись потрапити на маланки з кимось, хто любитиме їх так, як люблю я - і не підганятиме в спину, і дасть час насолодитися і поблукати селами за маланкарськими ватагами.


І в Горбовій дочекатися вечора - коли у багатьох фігур на платформах запалають очі (чи носи. чи що там вони придумали).


Наслухатися цього "Та-ра-ша!", яке так люблю.


Може, колись і пощастить.



А вчора пощастило ось в цьому дворі - нас, котрі забігли за маланкарями, теж пригостили. Дуже дякую!


Вихор.


Апетитно.


Миші з Горбової.


Там ще був отакий от факір - вперше я цей фокус бачила на Рамблі в Барселоні 9 (здуріти) років тому, а потім такі левітуючі персонажі траплялися навіть у Кам'янці. Кадр жахливий, я знаю, фотала з вікна машини.


Як завжди. дивуєшся розцяцькованій солдатській уніформі радянських часів. Це в Годинівці і Горбовій таке.


В Петрашівці декори стриманіший - і вже хоча б тому більш стильний. Ну. воно й зрозуміло. Петрашівські коники - зірки, вони взимку гастролюють по фестивалях маланок у Румунії. І в Яссах були, і в Сучаві, і в Ботошанах.


Горбова з трдиційною маланкою теж буває на подібних заходах у сусідів.



От традиційна маланка заходить у двір.


А це у дворі танцюють петрашівці.


А це вулицею йдуть.


І в Годинівці, і в Горбовій у ритуалі беруть участь і дівчата.


Хоча я стільки вже про це увсе писала, і в книгах, і в жж - ліньки повторюватися.


Кому цікаво. інфу точно знайде, а кому ні - навіщо їх завантажувати.


Дуже хотілося політати цього року над маланками коптером, але падіння 30.12 перекреслило всі плани. Сумно.


Дякую тим небайдужим, котрі відгукнулися на мої плачі за Фантомом у фб.


За рік. сподіваюся, вже все вдасться. Лишилося 365 днів :)
castles.com.ua

Ралі "Фортеця": 11 травня 2019 р.


Сьогодні після багаторічної перерви у Кам'янець повернулося авторалі - і народ радів з цього приводу, і масово пер кладками і старими викришеними каньйонними сходами (Старе місто було перекрите) подивитися на перегони. Спочатку я мріяла, щоб такі ж натовпи глядачів були і в "Останньої столиці", і в "Тріумфальної арки" за тиждень, але потім зрозуміла, що не треба воно ані реконструкторам, ані повітроплавцям.



Бо враження було, що цього вечора в Старе місто приповзли всі виборці Зеленського з усіх околиць. І навіть серед спортсменів такі були.
Collapse )
castles.com.ua

Історичний пікнік-2019


Як завжди останніми роками на початку травня, у Старій фортеці сьогодні та завтра відбувається історичний пікнік.


Я там була - і показую, що бачила.


Історичний пікнік - вже усталений вираз у Кам'янці, от вам у підтвердження фотозона для спання.


Але цьогорічним заходом керував не так Олександр "Гайдук" Заремба, історик та директор нашого музею-заповідника, як київський реконструктор Святослав Лихо. І замість камерного культурно-просвітницького заходу місто. схоже, отримало новий фестиваль, присвячений епосі Середньовіччя.


Причому отак от відразу зі старту і бац - міжнародний. Бо крім хлопців з міського військово-історичного товариства до фортеці сьогодні завітали гості-реконструктори з Польщі, Києва, Львова і не знаю ще яких міст.


Не знаю переважно тому, що Сашко Гайдук назвав лише ці групи. Більше знав власне пан Лихо, але я його побоююся вже роками. Піти розпитувати не ризикнула.


Ні, постфактум всі ми розумні і кмітливі. Я теж вже під час лицарського турніру зрозуміла, що боялася дарма. Найчастіше наші діти і дітища несуть на собі яскраві відбитки нашої ж індивідуальності. Особливості характеру нового заходу відчувалися тим гостріше, що локація - та сама, назва - та сама, а враження - інші, аніж у дітищ могутнього нашого Гайдука.


Хоча про "назва - та сама" я трохи прибріхую. Бо вона звучить повним ротом гальки, що стукає у зубну емаль і створює в роті маленькі катастрофи: “Castellum koriatidarum / ʐамокъ корїатовицькыи 1419”. Вимовити з першого разу швидко важко, але тут відразу окреслено і епоху, і посил: часи, коли фортеця була власне замком чотирьох братів-литвинів, князів Коріатовичів (на Закарпатті одного з них, Федора, знають під більш вірною транскрипцією Корятович. У Кам'янці чомусь прижився варіант з "іа"). Латинська частина назви має підкреслити приналежність Поділля європейській цивілізації (ну я так собі думаю). Але попри очевидні, в лоб, чесноти назви, вона мені не дуже подобається. Навіть не тому, що важка для запам'ятовування, ні. Тому, що я жодного разу такої назви рідного замку не чула. Я не є професійним істориком і можу багато чого не знати, але поки що ніяких Кастеллум коріатідарум не зустрічала.


Ще одним відбитком індивідуальності Святослава Лиха була дуже спокійна, дружня, навіть розслаблена атмосфера. Ми, кам'янчани, звикли до суворої муштри під час фестивалів по 17 ст. і до жорстких і відверто грубуватих бугуртів "Форпосту". Сьогоднішній захід був милим плюшевим ведмедиком проти звичних форматів.


І лучники на турнірі сміялися і почувалися дуже комфортно,


і три поєдинки були вихолощені від наадреналіненого тестостерону.


Ну, в принципі, сам Лихо на цьому і наголошував перед боями: ми тут для того, щоб have fun.


То народ собі і розважався - мило й інтелігентно.


Але першою лінією оборони спілкування з глядачами стояли хлопці-кам'янчани - з своїми живими уроками історії.


Вони гнали бражку за середньовічними технологіями, варили пиво, готували хліб. роздмухували міхи кузні - коротше. майже все, як щороку. Шкода. що менше уваги від глядачів у 2019-му дісталося майданчику юного археолога: у ньому колись порпався трирічний Гриць. а сьогодні я так і не побачила там дітей з лопатками. Ну. може, пізніше були.


І як я вже згадала про традиційну частину Історичного пікніка, то мушу дотриматися ритуалу. Майже всі мої пости про реконструкторські заходи кам'янецького військово-історичного товариства мусять мати фотографію, як палить люльку Олександр Вінський.


А ось і така фотографія, татаммм!


На нещодавному відкритті турсезону мені дуууже сподобалися страви від фортечного "Шинка". Сьогоднішнє їнє меню я не куштувала,


але народ їв з апетитом. Ой, картинка навіяла спогади за 2003 рік. Я вперше з тодішнім чоловіком у Закарпатті, ми сваримося весь час, січневі морози, зайшли в якесь кафе, він взяв там за 2.60 боб-гуляш. У мене зайвих грошей не було - і я теж дивилася в його тарілку таким же поглядом. Ой, не питайте.


Коротше. назад до Історичного пікніка.


Мене пригостили середньовічним пивом - воно мені сподобалося більше за сучасне (бо практично не гірке).


Натюрморт у наших хлопців на столі. Гарний глечик? Гончар Олексій Храпан з майстерні у фортеці виготовив.


Російськомовна сім'я підійшла до волинщика сфотографуватися: "А можна у вас эту сопилку потрогать?" Крім волинки були ще барабани, так що захід мав свою музику. І само собою всі знімальні групи (їх було кілька) направлялися першою справою до волинки.


А другою - до чоловіків у обладунках.


Про жіноцтво традиційно камери забувають.


Хоча колориту там, як на мене, більше.


Так як захід організовував Святослав Лихо, котрий відомий своїм вкрай дотошним і наукового-обгрунтованим підходом до костюмів, учасники, здається, пройшли своєрідний фейс-контроль, котрий жахаючих помилок у дрес-коді не виявив.


Костюми були цікаві. Чи на 100 процентів відповідали вибраній епосі (початок XV ст.) - не можу сказати, але візуально все грало.


Навіть в деталях. Подивіться на окуляри.


Вперше бачила списи та алебарди не з залізними, а з пластиковими наконечниками.


Виглядають досить схожими на металеві, але не такі травмонебезпечні. Пластикові піки та шаблі можна було на заході і придбати.


Луки ж були традиційними. :)


Готуються до бою.







Так як поки що це перша брунька майбутнього фестивалю, то деякі  накладки можна списати на неоформленість програми.


Бо от зверталися до мене знайомі перед дійством - коли там що буде цікавого. А я що можу сказати? Нічого, бо програми в очі не бачила. Бо в інеті її не знайшла. Програма мусить бути - це важливо для глядачів, та й, думаю, для учасників теж.


Ну от бої. Спочатку планували на 14-00, потім на 14-30, у результаті почали близько третьої.


Але це все поки що народження нової форми, кристалізація концепції.


Так що, сподіваймося, на “Castellum koriatidarum / ʐамокъ корїатовицькыи 1420” і форма. і концепція будуть чіткішими.
Того ж дня у місті відбувалося ще лва фестивалі. один з котрих теж милує назвою ("Нетлінна спадщина глибин Дністра", і це не про мушлі), але я вам фотки з них не покажу,


А покажу левітуючого кобзаря. Цей давній трюк вуличних ілюзіоністів дійшов вже й до Поділля - і кастомізувався під наші реалії.
castles.com.ua

А у вас є яйця?


Чемерівці

Колись раніше я щороку робила пости з німецькими картинками. На картинках були впольовані мною у квітні яйця та зайці. Бо ж прадавні, ще язичницьких часів символи родючості і відродження.
А зараз буде пост з вітчизняними пасхальними радощами.
Якщо у вашому місті теж щось таке є - покажіть в коментах? Люблю подібне страшно. Буду вдячна :о)


Чортків

Тут будуть фотографії з Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей - фактично, мій ареал, те, де буваю найчастіше.


Скансен у Чернівцях під час пасхального фестивалю.


Коломия-2018


Заводське.


Кам'янець-Подыльський. садочок "Айболить".


Чортків


Городок Хмельницької області.


Мостиська на Львівщині. О, і з Львівщини є картинка, добре.


Костилівка на Закарпатті.


Чортків.



Гусятин Тернопільської області.


Кам'янець-Подільський-2019



Чортків



Чернівці, скансен


Чернівці. центр



Городок Хмельницької області


Чортків


Дунаївці, Хмельниччина


Коломия.


Кам'янець-Подільський


Чернівці


Чемерівці



Коломия


Чортків


Чернівецький музей народної архітектури та побуту.



Чортків


Коломия!


Знову Чортків.



Чернівці


І ще раз Чернівці


Тячів на Закарпатті.



Ну зрозуміло ж - скансен у Чернівцях


Коломия-2015.


І це теж звідти.


Снятин на Франківщині.


Буковинські аплікації.


Коломия


Чернівці



І знову Коломия :)


Дунаївці

Товмачик, Івано-Франківська область, стаціонарна будка при кафе напроти колонії суворого режиму.

castles.com.ua

Український колорит: відкриття турсезону-2019




Картинки з святва, яке відбулося в суботу, 20 квітня.


Нічна екскурсія була найпізніше, але була просто офігенною. Дуже сподобалося.

Експонати місяця у картинній галереї - коралі, дукати -


і шматок старовинної конопляної намітки.


Майстер-клас з зав'язування хусток.



Туристичний форум з презентаціями фестивалів.


Презентація страв подільської кухні. Дістався лише шматок паляниці - темні тверді кубики з тіска у соусі з маку.


Це якийсь великодній схаю. Уявлення не маю, що це.



Відкриття першого каменя меморіалу Присязі на вірність Україні у 1919 р.



Міми рекламують Ретро-фест.


А Бруківка рекламує свою версію комікону.



Найбільше чекаю новий фестиваль "Тріумфальна арка" (18.05) з відтворенням польоту монгольф'єра у 1784 р.



Гаївки від училища культури.


Яка мила.


Вербовая дощечка. Багато разів бачила цей звичай у чернівецькому скансені.


Хода 350 бандуристів.


Зліт байкерів.


Турист носом чує голубці.


А ось і вони.


Ці перемогли.


Ці не куштувала (переможців теж не получилося спробувати).



Комісія дегустує.


О, а тут найстильніша подача. "Троє в каное". Ну і на смак непогані.


Дівчата грають "Ой у лузі червона калина", а мімеси диригують. Зробила зауваження, що має ж бути почуття міри, що це занадто. Тьотя з хмельницької редакції Г+Г почала кричати російською про "Здесь я режисер". Тьху на них.


Бандуристки в очікуванні нагородження.



350 бандур - і одна пісня братів Лепких.


Класно звучало.


Ну і натура благодатна.



Он які :)


Вся Україна тут, від Ужгорода до Чернігова, від Вінниці до Чернівців. від Великого Кучурова і Калуша до Сторожинця і Бучача.





Диригент-киянин  був дуже іменитий, але всі регалії забула.


І емоційний.


"Горличка" Д.Назаренка та В.С'єдіна.


Далі був показ вишиваного одягу від майстерні "Божена" знаменитої нашої рідновірки Божени Філатової.



Якби мене змусили вибирати найгарнішу з манекенниць, у мене б сумнівів не було б. Тільки ця. Секс.


Встановлення рекорду України - найбільша кількість дівчат і жінок у коралях.

509 людей на тісній площі - це. виявляється. дуже багато.


Є рекорд.


І ратуша теж у намисті.


Загальнйи план.


Десята така грамота у міста.


Пиріг роздавали всім. Гриць спробувати не захотів.


На стенді фестивалю "Форпост" ярмаркували.


Колоритний.


Виступ "Козаків Поділля". Люблю їх.



Гриць з рушницею. Зух.

І все :)

рай

Приїду ще.

Словаччина 2012 Льовоча
Льовоча
Взагалі-то в наших планах на початок вересня було поставити нарешті штампи в паспорти - десятий рік разом, потенційно існують ситуації, в яких подружній статус має якісь привілеї над вільним - ну і так далі. Ми акумулювали сили, щоб пройти всі круги бюрократичного пекла - і лише так, для проформи, я подзвонила у російське консульство у Львові. Запитати, чи все зроблять за день. Вся бетонна вага радянського чиновництва впала на нас зі слухавки: "Записать можем на 18 сентября". Нам не треба на 18-те, у Міка відпустка до 9-го. "Как? Что? Запись только на 18 сентября".
Так ми отримали шанс замість біганини по нотаріусах потрапити кудись, де цікаво.
Ми поїхали до Словаччини.
Словаччина 2012
Бо це просто.
Collapse )
castles.com.ua

Valencia, Las Fallas-2019: Файяс в Валенсії


Я стільки років мріяла побачити це власними очима - ну от, мрія здійснилася. Обгризена, обкусана реальністю, але здійснилася.


Я таки побувала у Валенсії на півдні Іспанії в останні дні Файясу - можливо, наймасштабнішої зустрічі весни на континенті.
І тепер хочу, щоб ви теж туди вибралися. Має сподобатися.



Collapse )

рай

Австрія-2019: дні перший і другий

Вьортерзее поблизу Клагенфурта. Десь саме тут Густав Малер писав свої похмурі геніальні твори.

Подорож 1-5 березня була настільки щедрою на картинки, що розіб'ю розповідь про неї на дві частини. Тут буде про перші два дні - і найбільший австрійський карнавал у місті Філлах (Villach).

А картинка відьом з Аксамсу - приманка, бо про Акзамс сьогодні не буде.


Вже понад п'ять років на межі зими і весни я їжджу за кордон не просто так - я їду на карнавали. Переважно в Німеччину, був ще швейцарський Базель. Повертаюся з карнавалів - і відразу купую квитки на наступні за рік, такий от нехитрий алгоритм.
Collapse )

(Кінець першої частини)